Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 14 вересня 2016 року розглянув справу № 6-1438цс16, предметом якої було вирішення питання про стягнення ненарахованої та невиплаченої додаткової заробітної плати за роботу у вихідні дні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Згідно з положеннями статті 72 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» у структурі заробітної плати передбачена додаткова заробітна плата, яка є винагородою за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Згідно зі статтею 34 цього Закону компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Проаналізувавши зазначені норми матеріального права, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в разі невиплати працівникові компенсації за роботу у вихідний день у грошовій формі в подвійному розмірі, або ненадання іншого дня відпочинку, та невиплати звільненому працівникові з вини власника або уповноваженого ним органу зазначеної компенсації роботи за вихідний день з роботодавця підлягають стягненню компенсація за роботу у вихідні дні, компенсація втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
_03_03.png)
