Син не довів, що має право власності на будинок, зареєстрований за батьком та іншою його сім’єю

До суду звернувся житель Житомирщини з позовом, в якому пояснив, що його батьки у 1978 році купили садибу зі старою хатою у Полонському районі на Хмельниччині, де побудували будинок. Невдовзі розлучилися, бо мати довідалася, що батько має стосунки з іншою жінкою, в яких народився син. 

За словами позивача, після розірвання шлюбу він продовжував спілкуватися з батьком, допомагав йому у розбудові нового будинку та навіть деякий час був там зареєстрований.

Будинок він уважає спільною сумісною власністю своїх батьків. Та коли після їхньої смерті намагався отримати свідоцтво про успадкування ½ частки цього житла, дізнався, що право власності на нього зареєстроване у 2018 році лише на трьох осіб: батька позивача, його співмешканки та їхнього сина, якому вони відчужили свої частки на будинок.

Вважаючи такі дії неправомірними позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Обставини, викладені у позові, не відповідають дійсності, стверджують відповідачі – співмешканка батька та їхній син. Вони зауважують, що батько позивача переїхав до села у Полонському районі й став жити у нових фактичних шлюбних відносинах задовго до офіційного розлучення – з 1977 року. Відтоді тривало будівництво нового будинку і господарських споруд, яке фактично закінчилося 2018 року й до якого син від першого шлюбу причетним не був. Це засвідчили й сусіди та спільні родичі.

Полонський районний суд встановив, що у 2018 році в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності за батьком позивача, його співмешканкою та їхнім сином по 1/3 частці спірного житлового будинку з господарськими, побутовими будівлями та спорудами. Наступного року належні їм частки будинку батьки подарували синові.

Відповідно до рішення суду про розірвання шлюбу між батьком і матір’ю позивача від 1984 року, сторони не підтримують будь-яких відносин з 1977 року, відколи чоловік створив нову сім’ю.

«Оскільки позивачем не доведено своїх позовних вимог та не підтверджено таких жодним належним доказом, судом під час розгляду справи встановлено, що покійні батьки позивача з серпня 1977 року разом не проживали та будь-яких стосунків не підтримували, будинок [батько позивача] у с. Черніївка придбав у 1978 році, тобто після того, як припинив стосунки з матір’ю позивача, допитані свідки у судовому засіданні підтвердили факт [його] проживання у будинку разом зі [співмешканкою], суд вважає, що позов задоволенню не підлягає у повному обсязі», – йдеться у рішенні суду.

Рішення ще не набрало законної сили та може бути оскаржене до апеляційного суду.

Пресслужба районного суду